Садиба «У Мирослави»

Відпочинок у Мирослави,нам з чоловіком дуже сподобався.Відчуваєш себе як вдома,у домі тепло,чисто,приємно пахне.Мирослава гарна господиня,чудова людина,відкрита.Можна поговорити на любі теми,завжди порадить,куди можна піти,що подивитися,де і що купити.У Мирослави,великий красивий двір,з якого видно міст віадук,під двором протікає річка.Раджу приїхати і заселятися тут.

Влітку відпочивали у Мирослави три тижні. В шістьох бронювали всю садибу. Безперечно рекомендуємо! Почувались як вдома. Мирослава готувала нам весь відпочинок сніданки і вечері, частувала своїми фірмовими гуцульськими стравами. Завжди дуже смачно, корисно, поживно. Може не завжди дієтично, але ж це Гуцульщина, а хазяйка завжди годна вислухати і приготувати що вам більш до смаку. Подружились із усією сім‘єю. Вони нам дуже допомогли з організацією майже всього: організували трансфер, чани, зіп-лайн, поїздку на фестиваль і похід на гору Піп-Іван. Дочка показала де в місті знаходяться всі класні місця Ворохти. Пан-господар працює музикою, розповідав нам про всі розважальні заходи поблизу.

В хаті - чистенько, тепленько, затишно. Кухня чиста, доступна до вашого розпорядження. Ванна кімната невеличка, але чиста, прибирають регулярно. Туалет на першому поверсі спільний з хазяйвами, іноді буває черга, але в них там планується розширення, думаю скоро буде вже по-іншому. Розташування садиби теж нас порадувало. Прямо з двора видно відомий Ворохтянський віадук. В 5 хвилинах пішки продовольчий магазин і аптека. По п‘ятницях поряд місцевий риночок. До центра міста десь кілометр пішки, по дуже мальовничій дорозі (банкомат тільки в центрі). В деякі дні у дворі чутно з церкви церковний спів або проповідь.

Мені особисто двір дуже сподобався. Велика територія, дерев‘яна альтанка, мангал, гойдалка, зручний вихід прямо до річки (більш ніде в селі такого не бачили). Річка гірська, неглибока, але коли спекотний літній день там можна лягти між каменями, вхопитись за щось і плескатись як гірський лосось в холодній воді. Або пройти 30 метрів по берегу до пляжу, де поглибше. Запам’ятались мені ще Мирославині коти: Маркіза, Барон, Любочка і Тімоха. Їх там так поважають що в них навіть є свої маленькі котячі садиби :D Отак вийдеш на ґанок зранку, п‘єш свою каву, обіймаєш Маркізу, слухаєш відлуння проповіді з церкви, а на фоні чутно як хазяйка готує сніданок… І одразу забуваєш про всі свої турботи, така благодать, перезагрузка. Тож Ворохта і садиба «У Мирослави» в нашому серці назавжди. Приємно було познайомитись і приємно знати, що десь є місце де нас чекають знов як рідних. Рекомндую друзям і приїду ще. Думаю взимку там теж по-іншому цікаво.

Відпочивали у Ворохті вперше.Зупинилися у Мирослави.Були неприємно здивовані,коли після поселення Мирослава збільшила ціну за проживання.Також господиня запропонувала відразу по приїзду приготувати комплексний обід.По невідомим причинам обід був розділений на 2 прийоми, і знову неприємність, домовлялися за одну ціну,чомусь ціна знову зросла. У номері - напівлюксі , на 1 поверсі є телевізор,який не працює. Питання до господарів-навіщо він там стоїть? Шафа захаращена господарськими речами. Якщо ви говорите, що Ви з Києва, то Вас тут розглядають, як "мішок з грошима". Не рекомендую проживання у Мирослави!